ХВОРОБИ ПЕРЦЮ БОЛГАРСКОГО

Чорна ніжка. Ознаки хвороби проявляється на розсаді перцю болгарського. Коренева шийка розм’якшується, темніє й утворюється перетяжка, що спричиняє в’янення й загибель рослин. Особливо сильно хвороба розвивається в непровітрюваних парниках та в разі утворення кірки на поверхні грунту. Висаджена з парників розсада перцю з ознаками розвитку чорної ніжки швидко гине.
Збудниками хвороби перцю можуть бути гриби Pythium debaryanum Hesse, Rhizoctonia solani Kuchn. та ін., а також бактерії Егwiniа сагоtоvога рv. сооtоtоvога Dуе., які можуть перебувати на насінні та в грунті.
Для боротьби проти цієї хвороби важливе значення має протруювання насіння, дезінфекція парників, правильний догляд за розсадою в парниках.

Суха плямистість, або альтернаріоз. Хвороба солодкого перцю поширена в більшості районів вирощування томата. Її розвитку сприяє спекотна погода з дощами, які випадають періодично. Крім томата, уражує перець, баклажани, картоплю та інші пасльонові культури.
Спочатку на листках нижнього, а згодом і верхнього ярусів утворюються великі, темно-бурі, округлі, часто концентричні плями. За сильного ураження вони вкривають значну частину листкової поверхні, внаслідок чого листки відмирають. На плодах хвороба проявляється у вигляді великих чорних удавлених плям — переважно біля плодоніжки або в місцях розтріскування плодів. На стеблах теж утворюються довгасті плями з чітко вираженою зональністю. За вологої погоди плями на листках, стеблах і плодах вкриваються чорним оксамитовим нальотом.
Збудник хвороби (патоген) — недосконалий гриб Alternaria solani (Ell. et Mart.) Sor. (синонім Macrosporium solani Ell. et Mart.) із порядку Hyphomycetales. Оптимальна температура для його розвитку — 13…16°С. Інкубаційний період — три-чотири дні.
Уражуються розсада й дорослі рослини. Патоген зберігається на післязбиральних рештках і насінні. Під час вегетації рослин конідії поширюються вітром, дощем і поливною водою.
Проти сухої плямистості важливо дотримуватися сівозміни, повертаючи томат та інші пасльонові культури на попереднє місце не раніше ніж через три-чотири роки. Насіння треба обов’язково протруювати, а в період вегетації — обробляти рослини хімічними препаратами.

Біла плямистість, або септоріоз. Уражуються хворобою томат, солодкий перець та інші пасльонові культури в закритому й відкритому грунті. У відкритому грунті хвороба поширена в районах із достатнім зволоженням. Уражуються переважно листки , інколи стебла й плоди. Проявляється хвороба у вигляді бруднувато-білих плям діаметром 2–3 мм з темною облямівкою і численними темними крапками. За сильного ураження плями зливаються й покривають усю поверхню листка. Листки жовтіють і всихають.
Збудник хвороби — Septoria lycopersici Speg. — належить до недосконалих грибів порядку Sphaeropsidales.
Внаслідок хвороби, особливо за раннього її прояву, врожай плодів перцю може знизитися на 30–40%. Патоген зберігається на уражених рослинних рештках у вигляді пікнід, а протягом вегетації рослин поширюється пікноспорами. Для розвитку гриба потрібна вологість повітря 77–94% і температура 15…27°С. Інкубаційний період хвороби — вісім-чотирнадцять днів.
З білою плямистістю на болгарському перці слід боротися тими самими заходами, що і з сухою.

В’янення пасльонових. На томаті, баклажані, перці й інших пасльонових культурах відомо фузаріозне та вертицильозне в’янення (хвороби).
Хвороба фузаріозного в’янення солодкого перцю поширена на півдні України та Росії. Уражуються рослини перцю в усіх фазах розвитку, але хвороба найшкодочинніша у фазі утворення плодів. На розсаді перцю її ознакою є пожовтіння та в’янення листків. На дорослих рослинах поступово, починаючи з нижніх, жовтіють і відмирають листки, й самі рослини швидко в’януть. Інколи уражені рослини перцю не гинуть до кінця вегетації, але відстають у рості, утворюють невелику кількість дрібних плодів. На поперечному зрізі стебла хворої рослини спостерігається потемніння судинної системи.
Збудник хвороби — недосконалий гриб Fusarium oxysporum f. lycopersici Sacc. — належить до порядку Hyphomycetales. Може тривалий час зберігатися в грунті на рослинних рештках, а в рослину проникає через корені, уражуючи судинну систему. Рослини в’януть унаслідок отруєння токсинами й закупорювання судин грибницею.
Головним джерелом інфекції є заражені рослинні рештки, грунт, насіння. Поширюється патоген розсадою, знаряддям обробітку грунту, поливною водою й дощами.
Вертицильозне в’янення поширене в зонах із помірним кліматом. Уражуються томат, баклажани, перець, картопля та інші культури.
Проявляється хвороба, зазвичай, у період утворення плодів перцю. На рослинах спостерігається спочатку пожовтіння часточок нижніх листків (хвороба) . Згодом на них з’являються бурі плями із світло-жовтою облямівкою, і рослина поступово в’яне. На поперечному розрізі у хворих рослин перцю спостерігається потемніння судинного кільця.
Джерелом інфекції є грунт і заражені рослинні рештки. У рослини гриб проникає через кореневі волоски, закупорює судини. Крім того, він спричиняє інтоксикацію рослини.
Проти в’янення насіння солодкого перцю потрібно протруювати, знезаражувати грунт у парниках і розсадниках або замінювати його.
Томат та інші пасльонові, вирощуючи в сівозміні, можна повертати на попереднє місце не раніше ніж через чотири-п’ять років.

Бура плямистість. Хвороба солодкого перцю найчастіше розвивається на рослинах у теплицях, але часто й у відкритому грунті. Для хвороби характерне утворення на листках плям від світло-зеленого до бурого кольору з бурим нальотом на нижньому боці. На плодах утворюються чорні округлі удавлені плями, вкриті оксамитовим темним нальотом — спороношенням патогена.
Збудник такої плямистості — недосконалий гриб Fulvia fulva (Cooke) Ciferri (син. Cladosporium fulvum Cooke) — належить до порядку Hyphomycetales. Уражує багато пасльонових культур. Зберігається на рештках уражених рослин і в насінні конідіями й грибницею.
Важливе значення в захисті рослин від бурої плямистості має збір здорового насіння та його протруювання, дотримання сівозмін, а за появи хвороби — застосування хімічних засобів.

Біла ніжка. У районах із відносно прохолодним кліматом проявляється у вигляді брудно-білого повстяного нальоту біля основи стебла. Наліт складається з грибниці у вигляді повстяних шнурів із тонкими коричневими розгалуженнями. Уражені рослини припиняють розвиток і гинуть.

Збудник хвороби — базидіальний гриб Hypochnus solani Pr. et Del., який часто існує в стерильній стадії у вигляді грибниці без спороношень і має назву Rhizoctonia solani Koehn. Він уражує всі пасльонові культури. Зберігається в польових умовах на уражених рослинних рештках, а інколи й у грунті як сапрофіт. Утворює також чорні склероції.

Проти білої ніжки найважливішим є суворе дотримання сівозмін, в яких пасльонові повертають на попереднє поле не раніше, ніж через три-чотири роки.
Південна склероціальна гниль. Хвороба поширена повсюдно й проявляється в прикореневій частині стебла у вигляді бурої гнилі, яка потім вкривається білою грибницею з численними рудувато-коричневими округлими або еліптичними склероціями завширшки 0,5–0,8 мм. Зовні вони схожі на насіння капусти.
Збудник хвороби — недосконалий гриб Sclerotium rolfsii Sacc., який належить до Mycelia sterilia. Зберігається в грунті у вигляді склероцій та уражує багато пасльонових, бобових, гарбузових і капустяних культур.
Ця хвороба спричиняє недобір урожаю. Для боротьби з нею важливо вилучати з поля уражені рослини, здійснювати глибоку зяблеву оранку та дотримуватись сівозміни.

Диплодіоз. Хвороба перцю солодкого проявляється на всіх надземних органах рослин. На стеблах утворюються темно-коричневі довгасті плями. На листі вони округлі, темнозабарвлені або оливково-коричневі, чітко обмежені, потім зливаються. На плодах плями вдавлені, чорні й починають розвиватись зазвичай від плодоніжки. Уражена тканина рослин вкривається чорними пікнідами, оточеними світлою облямівкою.
Збудник хвороби — недосконалий гриб Diplodina destructive (Plowr.) Petr. порядку Sphaeropsidales родини Sphaeropsidaceae. Під час вегетації рослин він поширюється пікноспорами, які проростають у краплях води за температури 4…29°С. Зберігається патоген на рештках уражених рослин у грунті й на насінні.
Для обмеження розвитку хвороби насіння треба збирати тільки із здорових плодів, ретельно його очищати й протруювати, а також дотримуватися правильної сівозміни. У разі виявлення хвороби здійснювати хімічний захист рослин.

Борошниста роса. Хвороба перцю трапляється в теплицях і в польових умовах у південних районах країни. Сильно розвивається в разі випадання рясних рос і за температури 20…25°С. При цьому на листках утворюється борошнистий наліт, це й призводить до зниження продуктивності рослин.
Хворобу спричиняють два сумчастих гриби — Erysiphe communis f. solani — lycopersici Jacz. та Leveillula taurica Arnaud.
Проти борошнистої роси з початку її появи здійснюють біологічний або хімічний захист.

Чорна плямистість перцю. Характеризується появою на плодах водянистих або темних плям із світлішим центром. Вони вкриваються чорною пліснявою.
Збудник хвороби — недосконалий гриб Alternaria capsici annui Sav. et Sandu із родини Dematiaceae порядку Hyphomycetales. Його грибниця оливкова, розміщена в тканині рослини. Наліт (пліснява), що утворюється, є конідіальним спороношенням.
Гриб поширюється під час вегетації рослин конідіями. Зберігається він на уражених рослинних рештках, але конідії можуть бути й домішкою до насіння.

Антракноз перцю. Характеризується утворенням на плодах, що дозрівають (рідше — на стеблах та листі), темних, неправильної форми, не різко окреслених, занурених плям із численними чорними подушечками (ложа).
Збудник хвороби — недосконалий гриб Colletotrichum nigrum Ell. et Halst. із родини Melanconiaceae порядку Melanconiales. Він утворює під кутикулою, епідермісом або на поверхні перцю чорні спороложа завдовжки до 100 мкм. У них формуються численні темно-коричневі щетинки з перегородками, 75–100 х 2–6,2 мкм. Конідієносці — прості, конідії — циліндричні, безколірні, завбільшки 18,6–25 x 3,5–5,3 мкм. З їхньою допомогою гриб поширюється під час вегетації рослин. До кінця вегетації він утворює дрібні чорні склероції, завдячуючи яким він і зимує. Хвороба сприяє зниженню якості плодів перцю.

Сіра гниль. Хвороба характеризується появою на листі та плодах бурих мокрих плям із сірим пухнастим нальотом, на якому утворюються дрібні чорні пласкі склероції.
Збудник хвороби — недосконалий гриб Botrytis cinerea Fr. — уражує багато культурних рослин. Належить до порядку Hyphomycetales родини Moniliасеае.
Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями, а зберігається в грунті у вигляді склероцій, які можуть бути також і домішкою в насінні.
Хвороба сильно розвивається за частих опадів і температури вище за 15°С. Можлива масова загибель плодів під час транспортування.
Для обмеження поширення хвороби важливо дотримуватися правильної сівозміни, спалювати післязбиральні рештки. Уражені плоди збирати окремо й знищувати.

Біла гниль. Хвороба перцю відома повсюдно. На стеблах, частіше біля їхньої основи, з’являється мокра гниль, яка супроводжується появою білого пластинчастого нальоту. Всередині стебел (а інколи на поверхні) формуються склероції діаметром 1–3 см. На плодах перцю теж з’являється гниль у вигляді мокрих плям, укритих товстим щільним нальотом, в якому формуються білі склероції, що згодом чорніють.
Збудник хвороби — сумчастий гриб Whetzelinia sclerociorum (d. By) Korf. et Dumont порядку Неlоtiаles родини Sclerotinaceae. Зазвичай, склероції навесні та влітку проростають, і на них утворюються воронкоподібні світло-бурі апотеції (діаметр — 4–8 мм) на циліндричних ніжках. У них формуються циліндричні сумки (130–135 x 8–10 мкм) з ниткоподібними парафізами діаметром близько 1,5 мкм. Кожна сумка містить у собі вісім еліптичних сумкоспор (9–13 х 4–6,5 мкм), які розміщені однорядково. Поширюється гриб найчастіше сумкоспорами, але зараження може статися і від грибниці, яка має велику витривалість за висушування й рештки якої розносяться вітром.
Склероції зберігаються на рештках уражених рослин і в грунті.
Проти цієї хвороби перцю здійснюють ті самі заходи, що й проти сірої гнилі.   

Бактеріальні хвороби солодкого перцю 

Чорна бактеріальна плямистість. Хвороба поширена повсюдно у відкритому й закритому грунті. Уражуються стебла, часточки й черешки листків, а також плоди. На листі з’являються численні дрібні водянисті плями, які в діаметрі збільшуються до 1–2 мм. У центрі листка —  плями чорні, тканина кругом них жовтіє. На черешках і стеблах утворюються довгасті чорні плями. На богарі утворюють жовті, круглі, з рівними краями, слизисті, блискучі, гладкі колонії. Оптимальна температура росту —30°С.
У тканини рослин бактерії проникають через придихи й механічні пошкодження. Джерелом інфекції є заражене насіння та післязбиральні рослинні рештки в грунті.
Шкодочинність хвороби перцю полягає в зниженні врожаю й погіршенні товарних якостей плодів.
Важливу роль в обмеженні розвитку хвороби відіграє протруювання насіння, знезараження грунту в парниках, вибракування ураженої розсади й хімічний захист рослин препаратами, які містять у собі мідь.

Блискавичне бактеріальне в’янення. Захворювання відоме на всіх пасльонових культурах. Рослини швидко в’януть, часто зберігаючи нормальне зелене забарвлення. Якщо надрізати стебла уражених рослин, із них витікатиме білуватий слиз. Судини ксилеми суцільно заповнюються бактеріями, внаслідок цього надходження поживних речовин із грунту припиняється.

Хворобу на солодкому перці спричинюють бактерії Pseudomonas solanacearum Smith. Вони паличкоподібні (0,5–0,7 x 1,5–2,5 мкм) із полярними джгутиками, неспороносні, грамнегативні. Бактерії можуть жити в грунті на рослинних рештках як сапрофіти, а в разі недотримання агротехніки вирощування культури (утворення грунтової кірки, порушення живлення рослин тощо) вони переходять на паразитичний спосіб життя. Для захисту рослин від блискавичного бактеріального в’янення великого значення набуває дотримання правильної сівозміни з поверненням овочевих пасльонових культур на попереднє місце не раніше ніж через три роки.

Вірусні і мікоплазмові хвороби болгарського перцю

На пасльонових овочевих культурах, зокрема на перці, відомо багато вірусних і мікоплазмових захворювань, але найчастіше бувають мозаїка, бронзовість та стовбур. Проти них важливі такі заходи: знезараження насіння; сусідство полів з томатами не ближче 1 км від пасльонових культур; суворе дотримання правил догляду за рослинами; боротьба з бур’янами й комахами, які є резерваторами й переносниками патогенів, — трипсами, попелицями, цикадами.
Одне із поширених фізіологічних захворювань рослин — це верхівкова гниль. Причиною його є висока температура, низька вологість повітря і грунту, внаслідок чого порушується нормальне забезпечення рослин водою.
Верхівкова гниль найбільш поширена у південних районах України з жарким посушливим літом. У районах же з помірним кліматом ця хвороба розвивається у посушливі періоди. На верхівці ураженого плоду перця з’являється водяниста темно-зелена пляма, яка згодом буріє, западає, й сама верхівка стає пласкою. Спочатку тканина в місці плями тверда, потім розм’якшується, особливо в вологу погоду. Через уражену тканину проникають гнильні мікроорганізми, й плід загниває.
Захворювання частіше спостерігається на піщаних та засолених грунтах. На зрошених землях за вчасних поливань воно трапляється рідко. 

Хвороби перцю і боротьба з ними – досить важкий і тривалий процес. Інфекції часто з’являються на молодих рослинах, так як вони ще слабкі і не встигли повністю зміцніти. Не важливо, де овоч зростає – на городі, в теплиці або в домашніх умовах, — вірус може наздогнати скрізь. Тому важливо, щоб огородник проводив профілактику і приділяв якомога більше уваги молодий овочевій культурі. 

ШКІДНИКИ ПЕРЦЮ

Баштанна попелиця. Шкідник поселяється на листках, квітках і стеблах перцю. Він висмоктує з них соки і викликає в’янення. Крім того, тля на перці викликає скручування листя, всихання квіток, потворність плодів. Рясний полив рідким добривом з кропиви іноді дозволяє вигнати цього шкідника за кілька днів. Також для боротьби з попелицею на перці використовують препарати.

Слимаки. Шкідник поїдає, листя і плоди перцю і викликає їх загнивання. Для боротьби з ним навколо грядки роблять борозенки і обприскують їх вапняним розчином. Поливають кущі обережно, щоб вода не затекла в борозенки. У спекотну погоду ґрунт на грядках рихлять на глибину 4-5 см, а потім посипають гірчичним порошком або меленим гірким перцем.Дротяник. Шкідник є личинкою жука-щелкуна. Він жовто-коричневого кольору з жорсткими покривами.

Павутинний кліщ. Дрібна комаха мешкає на нижній стороні листя перцю. Про її появу свідчить павутина на листках.