ШКІДНИКИ ТОМАТІВ

ВОВЧОК

Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе, з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями.Третя пара ніг стрибальна. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розмірами та формою нагадують просяне зерно діаметром 3-5 мм.  Личинки  імагоподібні. У пронімф (личинок четвертого віку) з’являються зачатки крил.

Вовчок живе y ґрунті й рідко з'являється на поверхні, літає вночі. Добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Природні місця поширення — вологі та багаті гумусом біотопи, заплави річок, озер, боліт, зрошувані та добре угноєні поля. Живуть y норах — довгих (50-100 см) горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею ґрунту.Самці часто сюрчать, іноді "співають" і самки.Боротьбу з капустянкою проводять як в умовах парникового господарства, так i y відкритому ґрунті. Парники обкопують ловильними канавками. Знищують бур'яни. Глибоко орють ґрунт. Восени в кожну нору заливають 20-30 г водного розчину гасу (100 г на 10 л). Ha присадибних ділянках восени роблять ловильні ями з гноєм (бажано кінським) завглибшки 60- 80 см, куди шкідник мігрує на зимівлю. У морозні дні гній викидають з ям і тонким шаром розтрушують на городі. Ha морозі гине 85-95 % шкідника. Ha початку травня на ділянках розкладають принади із свіжого гною. Туди охоче залазять капустянки для яйцекладки. Через 20-30 днів гній розкидають. Влітку ділянку поливають настоєм лушпиння цибулі (400 г лушпиння та відходів цибулі заливають 10 л теплої води і настоюють 4-5 днів). Перед використанням настій розбавляють водою y співвідношенні 1:5. Рослини поливають після дощу 2-3 рази з інтервалом 5-7 днів. Якщо дощу немає, ділянку поливають водою. Ефективний настій із курячого посліду: 2 кг на відро води. Ретельно перемішують і розбавляють y співвідношенні 1:5 й поливають сухий ґрунт. 

ДРОТЯНИКИ (ЛИЧИНКИ)

Личинки ковалика (дротяники) — тонкі, видовжені, циліндричні або дещо сплюснуті, мають відносно тверді покриви. Грудні ноги коротенькі, останній сегмент черевця направлений донизу, він слугує за додаткову кінцівку. Личинки розвиваються в грунті до 2-3 років живлячись корінням рослин часто завдаючи шкоди сільськогосподарським культурам, особливо злаковим.  Личинок коваликів важко позбутися, якщо вони з'явилися, найдієвішим засобом є зміна культур та належна підготовка ґрунту перед засіванням. Завдяки формі тіла, личинки дуже легко пересуваються під землею і мігрують від рослини до рослини, тому здатні пошкоджувати велику кількість рослин за невеликий проміжок часу. Личинки мають вузьке червоподібне тіло, що складається з 13 члеників. Форма тіла циліндрична або сплющена залежно від виду, покриви хітинізовані  та блискучі, що робить личинок схожими на шматки шматки мідного дроту  звідси і назва «дротяники». На відміну від личинок чорнотілок  — несправжніх дротяників, в яких передня пара ніг більша за інші, у личинок коваликів всі три пари ніг однакових розмірів.

Голова прогнатична з добре розвиненими верхніми серпоподібними щелепами. Верхньої губи немає, передній край наличника склеротизований, утворює пластинку — назале, що може мати 1-3 зубці. Вусики 3-членикові. Нижні щелепи розміщені у виїмці головної капсули (Долин В. Г., 1964). Вся внутрішня поверхня преоральної порожнини (нижньощелепний апарат, гіпофарінкс, передній відділ глотки) у личинок вкриті довгими і короткими волосинками, спрямованими косо вперед, які перетинаються й утворюють оральні фільтри, що пропускають частки їжі, розміри яких складають кілька мікрон.На середньогрудях, а також з боків 1-8 члеників черевця дротяників розміщені парні дихальця, які мають коротку чи видовжену овальну або звужену форму.Каудальний сегмент у личинок залежно від виду буває різної форми: конусоподібної, циліндричної, сплющеної або заокругленої, може закінчуватися шипом або розділятися на 2 відростки — «урогомфи». Забарвлення тіла дротяників від світло-жовтого до червоно-коричневого. Розвиток личинок триває 3-5 років. При цьому вони проходять 9-12 віків.

Під час зимівлі личинки більшості видів коваликів мігрують глибше 25-35 см, де температура ґрунту є порівняно більш стабільною і не опускається нижче критичної, яка, зокрема для коваликів степового і темного становить −3,9˚С  Вертикальні переміщення цих комах у ґрунті відбуваються впродовж весняно-осіннього періоду і пов'язані, переважно, з пошуком корму та більш оптимальних умов для розвитку . При помірній температурі та високій вологості дротяники тримаються у шарі 5-7 см й інтенсивно живляться рослинами .Для початку весняної вертикальної міграції личинок коваликів необхідне встановлення середньої декадної температури ґрунту на глибині 20 см — +6,5˚С, на глибині 40 см — +4,7˚С. Для масового переміщення дротяників з глибших шарів ґрунту до верхніх потрібна середня декадна температура на глибині 20 см +8,1˚С, на глибині 40 см — +8,5˚С.

 Існує залежність ефективності дії інсектицидів для обробки насіння цукрових буряків від швидкості весняного прогрівання ґрунту. За умов ранньої теплої весни та швидкого прогрівання ґрунту дротяники знаходяться у його верхніх шарах вже при сівбі цукрових буряків. Якщо токсикація рослин культури інсектицидами системної дії проходить повільно, то існує висока вірогідність пошкодження їх ґрунтоживучими шкідниками у найвразливіші фази росту та розвитку. Одним із заходів захисту проростаючого насіння є його завчасна обробка інсектицидами контактної дії.

За умов пізньої холодної весни личинки коваликів повільно мігрують до верхніх шарів ґрунту і починають пошкоджувати ослаблені несприятливими погодними умовами рослини, які на цей час значною мірою втрачають набуту токсикацію. Як наслідок, виникає необхідність використання для обробки насіння інсектицидів з більш пролонгованою ефективністю.

У літній період в міру висихання верхнього шару ґрунту та підвищення його температури, дротяники переміщуються до глибших вологіших горизонтів. Позитивний гігротропізм цих комах сприяє пошукам корму, оскільки коренева система рослин, зокрема буряків, заглиблюється у місця з вищою вологістю ґрунту.

Восени розпочинається вертикальна міграція дротяників до глибших шарів через зниження температури ґрунту нижче +10˚С. Вже при температурі +6 ˚С рух личинок уповільнюється, а при зниженні до 4 ˚С — стає млявим, при 0 ˚С — вони ціпеніють. Вертикальна міграція личинок коваликів у глибші горизонти ґрунту для проходження зимової діапаузи починається при зниженні його температури на глибині 20 см до +7,8-8,3 °С, на 40 см до +9,4-9,8°С .Вертикальна міграція личинок коваликів до верхніх шарів ґрунту не відбувається за випадання високої кількості опадів при різкому зниженні температури ґрунту до +11,4-13,1 °С на глибині 5 см. В той же час повільне зростання температури ґрунту на глибині 20 см з + 7,7 до 9,4 °С, а на глибині 40 см з 9,9 до 10,1°С викликає міграцію дротяників до вищих шарів. 

СЛИМАКИ ГОЛІ

Шкідник дуже поширений пошкоджує всі овочеві культури. Безхребетне тіло довжиною 70 мм вкрите водянистою слиною.Слимаки активні вночі, в сиру пасмурну погоду, вдень вони вкриваються під комками землі або каміням та інше, збираються  і розмножуються в сирих місцях.Щоб не допускати появи слимаків необхідно прибирати бур'яни і рештки рослин.

Бурий помідорний кліщ

Клiщ має видовжене тiло завдовжки 0,22 - 0,24 мм, жовтого, або iржаво-жовтого кольору, двi пари нiг, на кiнцi тiла двi ноговi щетинки.Яйця дрiбнi, круглi (0,04мм), напiвпрозорi, жовтуватi. Личинки жовтуватi з короткими ногами.

Кліщ утворює колонії на листках, стеблах і плодах помідора. Живляться кліщі соком рослин. На розвиток шкідника в теплицях впливає температура повітря. За температури 20 – 22 °С повний цикл розвитку одного покоління завершується за 15 – 20 діб.

Заселяє листя, стебла, плоди помiдору та висмоктуе з них сiк. Пошкоджені частини рослин помідора набувають іржавобурого забарвлення, листки в’януть і згодом обпадають. На плодах утворюється коркова тканина, шкірка тріскається і вони стають непридатними до вживання, рослини припиняють розвиток або гинуть.

БІЛОКРИЛКА

Довжина тіла у імаго становить 1,5 мм. Ці комахи мають білі крила (через порошкоподібний восковий шар) з чотирма сірими плямами. Їх голова та груди темні, в той час як стерніти також вкриті воском та мають жовте забарвлення. Очі цих комах червоні. Ці комахи скупчуються на нижній стороні листа та смокчуть сік з ситовидних трубок і виділяють падь, викликаючи зростання цвілі. За сезон розвивається, як правило, від чотирьох до п'яти поколінь. Розвиток покоління коливається від трьох до шести тижнів. Самка може відкласти до 150 яєць. Для ліквідації білокрилки проводять дизенфекцію теплиць відразу після збору врожаю, регулярна очистка від решток сміття чи рослин.Крім хімічного захисту від білокрилки рекомендований біологфічний метод з використанням єнтомофага - єнкарзии яка відкладає яйца в личинки шкідника.

ПОПЕЛИЦЯ ПЕРСИ.КОВА

Безкрила партеногенетична самка розміром 1,2-2 мм, яйцеподібна; має три кольорові форми — зелену, жовту і чорнозелену, сокові трубочки чорні; лоб прямий, вусики досягають ¾ довжини тіла; ноги жовті. Крилата партеногенетична самка розміром 1,2-1,9 мм, голова і груди чорні, вусики коротші за тіло, але довші, ніж у партеногенетичної самки; трубочки і хвостик коротші, ніж у безкрилої. Личинка забарвлена світліше, зачатки крил у німф з'являються в другому личинковому віці .Розвиваються неповноциклічно, розмноження тільки  партеногенетичні.Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на прикореневих частинах багаторічних рослин — подорожнику, грициків, молочаю тощо. Переносять морози до −10 °С. У теплицях, оранжереях і парниках може розмножуватись упродовж усієї зими. Заселення баштанних культур відбувається після вильоту крилатих розселювачок із місць зимівлі за температури повітря понад 12 °С. Безкрила самка відроджує 40-60, крилата — 30-40 личинок. Розвиток однієї генерації від личинок до імаго триває 9-12 діб. Найінтенсивніше він відбувається за помірної температури й вологості. За сезон може розвинутись 9-15 поколінь.

Заходи захисту — знищення бур'янів. У разі заселеності, яка перевищує у першій половині сезону 7 — 15% рослин, та малої чисельності хижаків.

Підгризаючі совки

Пошкоджують стебла листки та черешки. Гусениця має довжину 3-4 сантиметра різного забарвлення: землисто-сірі, чорні, бархатисті. Пошкоджують всі овочеві рослини, найбільш вражаються
томати огірки капусту. Як боротися: знищувати бур’яни, глибоке перекопування ґрунту, збирання совок вручну, обприскування томатів розчином «Стріла» (на відро води п’ятдесят грам преперату). Обприскування рослин цим засобом забезпечує додаткове позакореневе підживлення томатів.

Бавовняна совка

На томаті гусениці виїдають округлі отвори в плодах, частково споживаючи їх вміст. Ось такі шкідники можуть нападати на Ваш урожай. Але при гарній підготовці ґрунту, правильному мікрокліматі ці шкідники та хвороби можуть не відвідувати Вас довгий час, а тому немає сенсу застосовувати хім засоби. 

КОЛОРАДСЬКИЙ ЖУК

Методи боротьби з колорадським жуком

Любитель картоплі не відмовляє собі в задоволенні перебратися на томатну грядку. Розпізнати його просто по характерному забарвленню (чергуються смуги оранжевого і чорного кольорів). Дуже швидко паразит відкладає личинки на зовнішній стороні аркуша. Інтенсивність поїдання зелені настільки висока, що за кілька днів від грядки можуть залишитися лише залишки стебел. Небезпека шкідника висока ще й через те, що в природі у нього немає ворогів.

Заходи боротьби:

• збірка комах і личинок вручну (проводити щодня, а краще вранці і ввечері);
• висадка між грядок чорнобривців, часнику, нагідок;
• обробка рослин спеціальними препаратами (Актара, Престиж, Престо, Престо турбо).